Страхування сільськогосподарських ризиків – тваринництво

ферма

Страхування сільськогосподарських тварин є однією з найбільш прогресивних форм захисту сільськогосподарських підприємств від збитків, що сталися через загибель, розкрадання або вимушене знищення тварин (за розпорядженням ветеринарних служб).

Принципова особливість страхування полягає в тому, що відшкодування збитку пов’язано тільки з так званим повним збитком, тобто падежом, загибеллю тварин або крадіжкою, в той час як за іншими видами майнового страхування найбільш поширеним є відшкодування втрат, викликаних частковим пошкодженням матеріальних об’єктів.

Навіщо страхувати сільськогосподарських тварин?

  1. Тому що існують ситуації, в яких навіть найкращий догляд за тваринами не гарантує результату.
  2. Турбота про сільськогосподарських тварин вимагає серйозних грошових вкладень, а головне – величезних витрат сил і часу.
  3. Тварини часто наражаються на ризик, а якщо гинуть – всі сили і засоби виявляються витраченими даремно.

На страхування приймаються сільськогосподарські тварини, що входять до складу основних фондів, що належать страхувальнику на правах власності або оренди:

  • велика рогата худоба;
  • дрібна рогата худоба (вівці, осли, мули, кози);
  • коні;
  • поголів’я свиней;
  • птахи в господарствах, що спеціалізуються на виробництві птиці і яєць;
  • бджолосім’ї;
  • хутрові звірі,
  • спортивні коні.

Як правило, є обмеження за віком тварин прийнятих на покриття. Індикативно страхуванню підлягають: велика рогата худоба, вівці і кози у віці від 6 місяців, коні, осли, мули віком від 1 року, свині, хутрові звірі і кролики у віці від 4 місяців, домашня птиця яйценосних порід у віці від 5 місяців, птиці в господарствах, що спеціалізуються на виробництві бройлерів віком від 1 місяця. Але в будь-якому випадку у кожного страховика обмеження за віком можуть трохи відрізнятися.

Не приймаються на страхування тварини, які:

  • хворі або виснажені;
  • перебувають у місцях, де оголошено карантин;
  • у яких на момент страхування виявлена ​​позитивна реакція на інфекційні захворювання.

При страхуванні тварин в господарствах товаровиробників усіх форм власності та на подвір’ї особистих господарств, як правило, страхується все стадо, або всі тварини на подвір’ї.

У виняткових випадках, коли проводиться вибіркове страхування тварин – в договорах дається докладний опис особливих прикмет тварин, яких спеціальних міток (тавро).

Страхування може здійснюватися за наступними ризиками:

  1. Загибель, падіж в результаті:
  • хвороби;
  • пожежі, вибуху, удару струмом, удару блискавки;
  • сонячного або теплового удару;
  • замерзання (переохолодження);
  • стихійних лих (землетрусу, селі, повені, обвалу, сходу лавини, зсуву, бурі, урагану, бурану, граду, зливових дощів, рясного снігопаду);
  • потрапляння під транспортний засіб;
  • нападу диких звірів, бродячих собак, укусу змій, отруйних комах або звірів;
  • отруєння отруйними травами або речовинами;
  • удушення, утоплення, падіння в ями, ущелини.
  1. Розкрадання, крадіжка, розбій в результаті протиправних дій третіх осіб.
  2. Вимушений забій (за розпорядженням державної ветеринарної служби, пов’язаний з проведенням заходів по боротьбі з епізоотіями (епідеміями).

Розглянемо докладніше процес прийняття тварин на страхування, вимоги при прийнятті, фактори, що впливають на вартість страховки, а також особливості виплат при виникненні шкоди.

Страхова сума при страхуванні тварин або птахів дорівнює їх дійсній вартості. При цьому вона не повинна перевищувати балансову або ж ринкову вартість тварини. Як варіант, дійсну вартість можна визначити, виходячи з середньостатистичної ринкової вартості однієї тварини за останній календарний рік по регіону.

Заявлена ​​на страхування вартість поголів’я птиці і тварин повинна підтверджуватися документально. На підставі розміру вартості встановлюється розмір страхової суми. Вартість сільськогосподарських тварин підтверджується наступними документами:

  • виписка з книги обліку за основними засобами підприємства;
  • договір застави (якщо птах або тварина страхується як заставне майно);
  • договір купівлі-продажу;
  • інші документи, що підтверджують розмір вартості на дату підписання договору страхування.

При прийомі тварин на покриття страховик може запросити такі документи:

  • план-схеми розташування об’єктів на фермі або підприємстві;
  • результати експертиз кормів;
  • журнали падежу за останній рік;
  • схеми проведення протиепізоотичних заходів;
  • плани проведення дезінфекцій, дезінсекцій, дератизацій;
  • ветеринарні свідоцтва;
  • акти обстеження державною ветеринарною службою і т.д.

Страхові тарифи залежать від різних факторів:

  • виду тварини;
  • кількості загального поголів’я;
  • результатів огляду ферми чи господарства та умов утримання тварин;
  • рівня зоотехніки;
  • розмірів страхових сум/вартостей;
  • досвіду роботи з вирощування тварин;
  • епідеміологічної ситуації в районі, країні.

Які ж особливості визначення шкоди в даному виді страхування?

При вимушеному забої великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней, коней, а також домашньої птиці збиток визначається в розмірі різниці між їх балансовою вартістю та сумою, отриманою від реалізації придатного в їжу м’яса.

Вартість такого м’яса встановлюється на підставі документа, виданого державною чи приватною організацією, якій було продано м’ясо.

У разі вимушеного забою тварини в особистому фермерському господарстві виплата шкоди провадиться за мінусом вартості м’яса, субпродуктів та шкури за діючими цінами на момент забою тварини.

Якщо м’ясо забитої тварини є повністю непридатним для вживання у їжу, збиток обчислюється, як при падежі. Повну або часткову непридатність м’яса в їжу визначає ветеринарний лікар (фельдшер).

При падежі тварин від неінфекційних захворювань можлива часткова утилізація (зняття шкури), при інфекційних захворюваннях і падежі підлягає знищенню в присутності працівників страхових організацій з відповідним складанням акта.

При падежі або вимушеному забої хутрових звірів шкода визнається із врахуванням зміни вартості шкурок в результаті інфекційної хвороби, стихійного лиха або пожежі. Ціна реалізованої шкурки встановлюється на основі представлених господарством відповідних довідок заготівельної організації. При забої кроликів збиток визначається з урахуванням вартості шкурок і м’яса.

При розрахунку страхової ціни деяких видів робочих (в’ючних) тварин враховується амортизація. Це коні, осли, мули.

Важливо зауважити, що страхувальник не зможе отримати страхові виплати за непрямими збитками від загибелі тварин. Це означає, що страховим полісом покривається безпосередньо загибель, падіж, вимушена смерть тварин. Але не покриваються збитки, які страхувальник поніс в результаті цієї смерті. Тобто збитки від нереалізованої продукції в разі смерті тварин, які по суті і є непрямими збитками.

Замовити дзвінок
Задати питання online